Шлях до перемоги на Silk Road Mountain Race 2026
Понад дві тисячі кілометрів через гори Киргизстану, більше 35 000 метрів набору висоти, температура від 15 градусів морозу до майже 40 градусів спеки та майже повна відсутність сторонньої допомоги. Silk Road Mountain Race складно назвати просто велосипедними перегонами. Тут доводиться самостійно вирішувати, коли спати, де шукати їжу, скільки води брати і як далеко їхати, коли організм уже давно просить зупинитися. У 2026 році переможцями чоловічого та жіночого заліків стали Юстінас Левейка та Наталі Шнайттер, спортсмени, які багато років співпрацюють з Trek.
2052 кілометри майже наодинці
Silk Road Mountain Race проходить одним безперервним етапом, а годинник не зупиняється ні на сон, ні на їжу, ні на ремонт велосипеда. Учасники самі вирішують, коли варто продовжувати рух, а коли зупинитися хоча б на кілька годин. Будь-який відпочинок тут одразу стає частиною результату.
Маршрут пролягає переважно ґрунтовими дорогами, стежками та старими гірськими шляхами через високогірні райони Тянь-Шаню. Між місцями, де можна знайти їжу, воду або просто зігрітися, іноді лежать десятки кілометрів безлюдної місцевості. Тож разом з фізичною витривалістю важливо постійно рахувати, скільки їжі та води залишилося і чи вистачить їх до наступного населеного пункту.
Додаткової складності додають висота й погода. За кілька днів спека в долинах може змінитися морозом і снігом на високогірних перевалах. Саме тому на Silk Road Mountain Race недостатньо просто швидко їхати. Тут потрібно ще правильно розподілити сили, сон і запаси на багато днів уперед.
У 2026 році на старт гонки вийшло понад 230 учасників. До фінішу дісталися лише 83. Левейка завершив дистанцію за 7 днів 16 годин 56 хвилин. Шнайттер знадобилося 9 днів 15 годин 51 хвилина. Цього вистачило не лише для перемоги серед жінок, а й для десятого місця в абсолютному заліку.
Від чотирьох годин відставання до тринадцяти годин переваги
Левейка добре знає, що таке ультрадистанції. За його плечима перемоги на Tour Divide, Arizona Trail і Colorado Trail. Але до Киргизстану він прилетів лише за чотири дні до старту, тоді як дехто з суперників почав акліматизацію за кілька тижнів.
Початок гонки теж не виглядав для нього бездоганним. На першому контрольному пункті, майже через дві доби після старту, Левейка йшов четвертим і програвав лідеру понад чотири години. Та вже наступного дня все змінилося. До другого контрольного пункту він дістався першим, після чого поспав чотири години й знову вирушив у дорогу. Наступні майже 400 км він подолав приблизно за 23 години, і до третього контрольного пункту найближчий суперник відставав уже більш ніж на 13 годин.
Але навіть з такою перевагою спокійного фінішу ніхто не гарантував. Левейка проколов боковину покришки, загубив мастило для ланцюга й певний час використовував замість нього соняшникову олію. А під час нічної переправи через річку на висоті близько 3500 метрів він не зміг вчасно вистібнутися з педалі й упав у воду разом з велосипедом. Після падіння в холодну воду на такій висоті зупинятися було ризиковано, тож Левейка продовжив рух і відігрівався вже на підйомі.
Іноді краще просто зупинитися
Гонка Наталі Шнайттер розвивалася зовсім інакше. Вона хотіла проїхати Silk Road Mountain Race ще з першого випуску гонки у 2018 році, хоча більша частина її спортивної кар’єри була пов’язана з коротшими форматами. Шнайттер двічі ставала чемпіонкою світу на e-MTB, виступала в кроскантрі, ендуро та інших дисциплінах, а до ультрадистанцій прийшла значно пізніше.
Ключовий момент настав приблизно за 400 км до фінішу. Після 13-кілометрової ділянки, яку довелося долати пішки з велосипедом, Шнайттер опинилася на висоті 3750 метрів. Було близько другої ночі, йшов сніг, а попереду чекав спуск, який у темряві та таких погодних умовах майже неможливо було проїхати на велосипеді. За годину вона спустилася лише приблизно на 150 метрів і вирішила не продовжувати. Поставила намет просто в горах і проспала три години до світанку. Пізніше Шнайттер назвала цю зупинку одним з ключових рішень у боротьбі за перемогу. Вранці маршрут став прохіднішим, і Шнайттер змогла швидко надолужити втрачений час та вийти вперед.
255 кілометрів майже без сну
Останні дві доби Шнайттер довелося захищати лідерство. До цього вона намагалася спати по чотири або п’ять годин на добу, але в останню ніч усе змінилося. Шнайттер ставила будильник через кожні 45 хвилин, щоб перевіряти, наскільки близько підібралася суперниця. Після двох таких коротких відрізків сну розрив скоротився приблизно до 25 хвилин, і вона вирішила більше не лягати.
Наступні 24 години Шнайттер проїхала близько 255 км і набрала майже 6000 метрів висоти після всього 90 хвилин переривчастого сну. На останньому підйомі знову пішов сніг. Виснажена Шнайттер лягла просто на землю й поставила будильник на чотири хвилини. Без теплої куртки довго лежати на холоді було небезпечно, тож це була буквально кількахвилинна пауза перед останнім відрізком гонки.
Коли все вже позаду
Після дев’яти днів у горах Шнайттер не відчула тієї ейфорії, до якої звикла в коротких дисциплінах. У крос-кантрі достатньо перетнути фінішну лінію, щоб емоції накрили одразу. Тут організм був настільки виснажений, що залишилися переважно втома й порожнеча. По-справжньому оцінити свою перемогу вона змогла лише через кілька днів.
А результат був справді серйозним. Шнайттер стала першою серед жінок, посіла десяте місце в абсолютному заліку й програла сьомому місцю трохи більше двох з половиною годин. Для гонки, де до фінішу дісталися лише трохи більше третини учасників, сам факт такого результату говорить значно більше, ніж просто рядок у протоколі.
Левейка завершив свою гонку майже на дві доби раніше, але дочекався Шнайттер. Уже після фінішу вони довго згадували місця, де спали, пропущені магазини, складні ділянки маршруту та несподівані рішення, які доводилося приймати просто на ходу в екстремальних умовах.
Лише згодом, коли втома трохи відступила, прийшло повне усвідомлення того, що їм вдалося пройти за ці дні.
У Silk Road Mountain Race недостатньо просто бути сильним велосипедистом. Тут доводиться десятки разів вирішувати, коли їхати далі, коли поспати, скільки води залишити до наступного населеного пункту і де ризик уже перестає бути виправданим. Холод, висота та постійна втома лише ускладнюють кожне з цих рішень. Але навіть у такій гонці маршрут не зводиться лише до кілометрів, часу та позиції в протоколі. Між перевалами, нічними підйомами й довгими годинами на велосипеді залишаються краєвиди, випадкові зустрічі та маленькі моменти, які потім згадуються не гірше за сам фініш.
Юстінас Левейка та Наталі Шнайттер залишили Киргизстан переможцями Silk Road Mountain Race 2026. Але після більш ніж двох тисяч кілометрів через Тянь-Шань медалі й місця в протоколі точно були не єдиним, що вони повезли з собою додому.
Джерело матеріалу: Trek Racing.
Фото: офіційний сайт Silk Road Mountain Race. Інстаграм-сторінки учасників: @justin.and.bikes та @natuzzchen.
