Нерішучість не приведе тебе далеко в новому місці, то ж ми вирішили катнути у довгий підйом під відомою "Стіною Тролів". Сама висока вертикальна скеля в Європі, яка височить із гострими зазубреними й обламаними піками, давно була джерелом натхнення для відчайдухів. В цьому кінцевому пункті призначення для скелелазів і бейс-джамперів ми відчували себе на своєму місці.

Не потрібно ніяких фільтрів. Ці види краще показати в їхній первозданній красі. Пам'ятки цілковито природного характеру. Такі місця добре натякають про необхідність виділити себе на фоні середовища — про контраст. Флуоресцентний одяг вдень і світловідбиваючий вночі — комплект S1 зробив нас помітними.

Коли сонце зникло за гранітною стіною перед нами, переднє та заднє освітлення убезпечили нас. Тільки втома в наших ногах може скінчити покатеньку.

День другий. Світ у кінці тунелю

До Норвегії ми приїхали, щоб протестувати зимовий одяг і наші наміри на другий день доповнились драматичними умовами. Ми парили над хмарами від вчорашнього мальовничого заїзду і ніхто не очікував побачити снігопад, коли ми сьорбали свою ранкову каву і жартували з приводу гарячого сніданку.

Дрібний сніжок швидко перетворився на великі пластівці і до моменту, коли ми таки-зібрались їхати, випало вже майже 15 см снігу. Ось така зима на півночі.

Північні землі кострубаті і дикі, приголомшливо красиві і вимогливі. Їхати в суворих умовах завжди важко. Льодяне повітря обпалює легені. Твоє тіло замерзає, ніби перетворюється на частину ландшафту. Але задоволення від подолання таких умов аж ніяк не може зрівнятись з Норвегією ані в Луцці, ані в Сан Себастьяні. Такі покатенькі для сильних і зухвалих.