Інтерв'ю Брендона Семенюка для видання Popular Mechanic

Шибайголова Брендон Семенюк тренувався, як навіжений заради перемоги на 2017 Red Bull Joyride.

Факт: Брендон Семенюк — найкращий слоупстайл-маунтінбайкер у світі. Він зміцнив свій непохитний статус у неділю, 20 серпня, здобувши безпрецедентну п'яту перемогу на цьогорічному чемпіонаті Red Bull Joyride у Вістлері — найбільшому заході у класі слоупстайл — виді спорту, який включає в себе елементи фрірайду з захоплюючими карколомними трюками. Перелік перемог Семенюка вражає: три золотих медалі FMB World Tour, срібна медаль ігор X-Games Mountain Bike Slopestyle в Мюнхені 2013 року та дві перемоги на Red Bull Rampage.

Він настільки крутий, що його знають навіть ті, хто не в темі — це завдяки гіпнотичному відео, знятому з одного дубля для фільму unReal, де Семенюк граціозно пройшов маршрут з прогалинами та трамплінами, причому пересів на інший велосипед прямо по ходу заїзду. Ці мозкорозриваючі кадри зібрали понад 4,2 мільйони переглядів на момент написання статті.

А до старту чемпіонату Joyride цей рік проходив для спортсмена на диво тихо. Брендон останнім часом змістив фокус, присвятивши більше часу своїй другій пристрасті — відеографічному проекту Revel Co. Наш кореспондент впіймав спортсмена під час тренування перед стартом чемпіонату у себе вдома — у Вістлері, що знаходиться у Британській Колумбії, Канада.

Хоча він не став розповідати про трюки, над якими працював (одним з них був приголомшливий "хаф кеб" — стрибок з 5-метрового трампліну заднім ходом з розворотом на 180°), він відкрив таємницю про адреналін, як готується до найсуворіших змагань у класі слоупстайл та як зберігає спокій, стираючи власні кордони.

— Як ти готуєшся до таких змагань? Ти плануєш заздалегідь, які трюки будеш виконувати?

— Не зовсім. Я спонтанний чувак. Я не ставлю весь кін на якісь певні штуки, тому що ти ніколи не знаєш що й як станеться, поки не розпочнеш заїзд. Ти маєш залишатись відкритим до імпровізацій. Траса на Red Bull Joyride неймовірно довга, скажена, переповнена фічами ("фічами" в екстремальному спорті називаються перешкоди), а ти ще й розгоняєшся до чудовищної швидкості. Це, мабуть, мене захоплює в цьому спорті більше за все.

— Тож як ти тренуєшся?

— Я проводжу дві сесії в день, що тривають від двох до трьох годин кожна. Я тренуюсь над усіма елементами відразу: стрибками, дропами та зіскакуваннями. Потім я починаю спочатку та повторюю до тих пір, поки не отримую задоволення від результату, або поки не втомлюся так, що більше не можу продовжувати. Деякі трюки я почав вивчати ще шість чи сім років тому назад і донині не впевнений, що можу чисто їх виконати. Намагаюся доводити до м'язевої пам'яті.

— Ти тренуєшся на своєму власному споті в Канаді, який ти збудував власноруч. Що підштовхнуло тебе створити його?

— Ми завжди щось будуємо в лісах, бо збудоване ламається. Або люди приходять та знищують, бо такі у них обов'язки. І потім, тут ніколи не було по-справжньому грандіозних речей. Я просто хотів, щоб в мене була територія, де я б міг збудувати гігантські фічі та мав контроль над тим, що їх точно не зруйнують.

Існує купа різних фіч таких як прогалини, глибокі обриви, високі трампліни і все у такому дусі. Я багато чого будував лопатою або молотком з цвяхами. Мені доводилось залучати друзів та талановитих будівників на допомогу. Цей проект займає весь робочий час.

— Наскільки важливою є роль техніки окрім твого велосипеда?

— Величезна. Я ношу маску Smith — серед всіх брендів по оптиці для MTB у них найкращі технології. Вони використовують такі лінзи, в яких посилюються певні частини спектру. Я завжди любив їх. Мені також подобаються їхні сонцезахисні окуляри. Можу носити їх весь день і не відчувати.

Я ношу шолом Troy Lee Design D3. Це безумовно один з найкращих брендів у світі. Цей конкретний шолом дуже технологічний.

Також важливі бандажі на щиколотки та наколінники. У мого товариша є компанія Space Brace, яка спеціалізується на екіпіруванні BMX та MTB-райдерів. Вузькоспеціалізована продукція.

— Ти відчуваєш себе розбитим після крутого заїзду?

— Якщо ти падаєш на тренуванні або на змаганні, буде больно у будь-якому разі. У тебе немає часу на відновлення. Все, що тобі дістається — це масажні процедури та розтягування. Все.

Коли ти розбитий, це не така вже й проблема — ти просто міришся з цим. Краще уникати травм, адже вони впливають на результат. Я ламав кості та розривав зв'язки, але мені щастило.

— Ти ганяєш з шести років. Тебе взагалі щось лякає?

— Я кожен день роблю речі, які мене більше не бентежать. Але, очевидно, що коли я починаю переходити межі власних можливостей, щось в голові вмикається. Починаєш стресувати, відчуваєш страх, адреналін впорскується у кров. Коли ти переходиш власні кордони, завжди так відбувається. Кожний відчуває те саме, коли виходить з власної зони комфорту.

— Дай яку-небудь пораду для тих, хто хоче зайнятись цим спортом.

— Відміряй собі вдосталь часу для навчання і не квапся. Навчайся у кайф. Якщо тобі кайфово, ти розслабишся і люди це побачать.

Оригінал статті: лінк

Переклад та адаптація: www.ukrbike.com.ua

При копіюванні матеріалу обов'язкове пряме посилання на www.ukrbike.com.ua