Шляхами Норвегії

День перший. Блакитне небо, високі гори та тролі

Природа-мати тепло запросила нас до Норвегії. Ми прокинулись і побачили величезне синє небо, що кликало нас до дороги, аби дослідити оточення. Просто неможливо не виїхати, коли день здається справжнім подарунком долі і цей став безсумнівно саме таким.

  

Тремтячи від хвилювання, ми знали, що сьогодні заїзд буде довгим — від світанку до заходу. Це в свою чергу означало, що вибір одягу потребує деякого обдумування, адже нам були потрібні речі, які зроблять нас помітними в будь яку пору дня, оскільки освітлення швидко змінюється. Рішення для такого завдання — флуоресцентний одяг вдень, світловідбиваючий вночі. Комплект Bontrager S1 та світло Bontrager Daytime Running Lights стали очевидним вибором.

Нерішучість не приведе тебе далеко в новому місці, то ж ми вирішили катнути у довгий підйом під відомою "Стіною Тролів". Сама висока вертикальна скеля в Європі, яка височить із гострими зазубреними й обламаними піками, давно була джерелом натхнення для відчайдухів. В цьому кінцевому пункті призначення для скелелазів і бейс-джамперів ми відчували себе на своєму місці.

Не потрібно ніяких фільтрів. Ці види краще показати в їхній первозданній красі. Пам'ятки цілковито природного характеру. Такі місця добре натякають про необхідність виділити себе на фоні середовища — про контраст. Флуоресцентний одяг вдень і світловідбиваючий вночі — комплект S1 зробив нас помітними.

Коли сонце зникло за гранітною стіною перед нами, переднє та заднє освітлення убезпечили нас. Тільки втома в наших ногах може скінчити покатеньку.

День другий. Світ у кінці тунелю

До Норвегії ми приїхали, щоб протестувати зимовий одяг і наші наміри на другий день доповнились драматичними умовами. Ми парили над хмарами від вчорашнього мальовничого заїзду і ніхто не очікував побачити снігопад, коли ми сьорбали свою ранкову каву і жартували з приводу гарячого сніданку.

Дрібний сніжок швидко перетворився на великі пластівці і до моменту, коли ми таки-зібрались їхати, випало вже майже 15 см снігу. Ось така зима на півночі.

Північні землі кострубаті і дикі, приголомшливо красиві і вимогливі. Їхати в суворих умовах завжди важко. Льодяне повітря обпалює легені. Твоє тіло замерзає, ніби перетворюється на частину ландшафту. Але задоволення від подолання таких умов аж ніяк не може зрівнятись з Норвегією ані в Луцці, ані в Сан Себастьяні. Такі покатенькі для сильних і зухвалих.

Стійкість, яку ми проявили, в чималій ступені зумовлена переконливою якістю комплекту одягу S2. Коли ми заїхали на останній підйом в цей день, винагорода вже чекала і розпростерлась прямо перед нами. Чисті небеса і прекрасний спуск по серпантину до Ересфйорду відволік від пустих розмов і міркувань про техніку, що переповнювали наші голови цілий день.

Спуск привів до довгого тунелю і як так і замислювалося, світло в його кінці позначило кінець цієї епічної покатеньки. Ми повернулись додому з посмішками на обличчях і приємним передчуттям задоволень, які чекають на нас всередині — гаряча їжа, тріскучий камін і м'який диван, валяючись на якому можна почитати книгу та пригадати яскравий день.

День третій. Поїздка через океан.

Хоча вона всього 9,5 км завдовжки, Atlantic Ocean Road — секція шосе, яке впирається в Норвезьке море і проходить повз один найживописніших архіпелагів країни, з'являлась в рекламних роліках автомобільних виробників безліч разів і вважається місцем для найкращої асфальтової подорожі. В піковий сезон тут можна побачити багато припаркованих авто і натовпи туристів, що фотографують місцеву природу.Посеред зими ми тут були одні.

Цей відрізок шляху ми очікували більш за все. Це одне з тих рідкісних місць, де цивілізація відхиляється від свого типового деструктивного впливу, щоб гармонійно вписатись в пейзаж, який її оточує. Яскраво розфарбовані рибацькі хутори з'являлись на нашому шляху, коли ми крутили педалі від одного скелястого острову до іншого через такі мости, які не виглядали би чужими навіть в сай-фай кіно.

Атлантична дорога вивела нас на кордон двох світів. Фраза "жити на грані" набуває нового значення, коли ти їдеш уздовж океану. Повністю оточені береговою лінією — це було те, що ми відчули, проїжджаючи міст Storseisundet.

Навіть найпам'ятніші подорожі повинні закінчуватись. Це гарний підсумок чудової подорожі. Різноманіття ландшафтів, яке ми побачили всього за 3 дні, важко побачити де небудь ще в світі. Цей заїзд був таким, який можна вписати в книги і хоча ми зробили серію фото і розповіли історію, покидаючи ці місця, відчували, что вкрали щось звідси.

І це знак чогось незабутнього.

Оригінал статті: 

http://www.trekbikes.com/us/en_US/norway_road_day_1/

http://www.trekbikes.com/us/en_US/norway_road_day_2/

http://www.trekbikes.com/us/en_US/norway_road_day_3/ 

Переклад: www.ukrbike.com.ua

При копіюванні матеріалу обов'язкове пряме посилання на www.ukrbike.com.ua

Зворотній зв`язок